Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)" від 18.12.2018 №2657-VIII8

Наказ Міністерства освіти і науки України від 26.02.2020 №293 "Про затвердження плану заходів спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти"

Наказ МОН України від 28.12.2019 №1646 "Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Лист Міністерства освіти і науки України від 14.08.2020 №1/9-436 "Про створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти та попередження і протидії булінгу (цькаванню)

Куди звертатися за допомогою?

Якщо ви постраждали від домашнього насильства, зверніться за допомогою:

Національна поліція України цілодобово 102

Департамент соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації (відділ у справах сім'ї) – (057) 705 26 72

Департамент праці і соціальної політики виконкому Харківської міської ради (управління праці і соціальних питань) – (057) 760 75 70

Харківський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді «Довіра» (пн-пт, 9.00-18.00) – (057) 705 61 64, (057) 705 61 63

Спеціалізовані служби надання допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі

Харківська міська територіальна громада - Відділення притулку для жінок, які постраждали від насильства Центру надання допомоги постраждалим від насильства (093) 303 03 53, (057) 779 77 99

Громадська організація Харківське відділення Всеукраїнського благодійного «Фонду допомоги жертвам Насильства» – (067) 572 30 09 (з 10.00 до 19.00, окрім неділі)

Громадська організація «Соціальний кризовий центр» – (067) 572 96 28

Урядова гаряча лінія – 1547

Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 116123 / 0800500335

Телефони «гарячої лінії» Всеукраїнського благодійного фонду «Деполь Україна» (правова і психосоціальна допомога) (097) 336 60 49, (099) 752 49 78, (057) 709 83 46

Телефон довіри у Харкові — лінія психологічної допомоги благодійної громадської організації «Дім людини»(057) 759 76 76 (з 19.00 -7.00)

Телефон довіри на базі центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Київського району м.Харкова – (057) 700 39 52

Національна соціальна сервісна служба України з питання "Сексуальне насильство, як воєнний злочин. Що робити, куди звертатися за допомогою.

Харківський міський центр соціальних служб "Довіра"

Жорстоке поводження з дітьми, нехтування їхніми інтересами не лише завдає непоправної шкоди їх фізичному здоров’ю, але й тягне за собою важкі психічні та соціальні наслідки. У більшості дітей-жертв насильства з’являються серйозні відхилення в психічному, фізичному розвитку, в емоційній сфері...

Визначають такі види насильств:

-фізичне насильство: навмисне нанесення одним членом родини іншому побоїв, тілесних ушкоджень, що можуть привести або привели до смерті постраждалого, порушення фізичного або психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі та достоїнству. Всі дії, спрямовані на спричинення дитині фізичної шкоди, заборонені законом;

- сексуальне насильство– протиправне зазіхання одного члена родини на статеву недоторканність іншого члена родини, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена родини. Поняття "сексуальне насильство" містить в собі не лише зґвалтування, а й сексуальні домагання, непристойні пропозиції, а також будь-які образливі дії, що мають сексуальний характер;

- психологічне насильство– насильство, пов’язане з дією одного члена родини на психіку іншого шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими спеціально створюється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе й може заподіюватися або заподіюється шкода психічному здоров’ю;

- економічне насильство– навмисне позбавлення одним членом родини іншого житла, їжі, одягу й іншого майна або засобу, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Особливим видом насильства є насильство в сім’ї, яке може поєднувати ознаки всіх вищевказаних видів насильства. Разом із тим, воно є чи не найбільш небезпечним, тим, що має пролонгований характер і тим, що людина переживає насильство з боку того, хто за родинним чи сімейним станом мав би захищати, підтримувати жертву, а не кривдити її. Особливо небезпечний такий вид насильства по відношенню до дітей, оскільки значно деформує особистість дитини та формує озлоблення до оточуючих, стає причиною самогубств.

Згідно Конвенції ООН про права дитини, яку підписали 189 держав світу, кожна дитина має право на захист від усіх видів сексуальної експлуатації та насильства. Всі держави повинні захищати дітей від сексуальної експлуатації та забезпечувати дітям-жертвам фізичну та психологічну реабілітацію і допомогу в соціальній реінтеграції.

Результати досліджень, проведених здебільшого в розвинених країнах світу, дозволяють стверджувати, що певні характеристики дітей збільшують ризик насилля: вікові, статеві, гендерні, особистісні особливості сім’ї, в якій зростає дитина. Також враховуються характеристики батьків чи опікунів (особистісні, поведінкові, статева приналежність, минулий досвід.).

Дослідниця Н. Ярославцева виділяє такі наслідки жорстокого поводження з дітьми:

фізичні(травми черевної порожнини і грудної клітини, травми головного мозку, синці та рубці, опіки, травми центральної нервової системи, інвалідність, переломи, подряпини та рвані рани, погіршення зору);

сексуальні проблеми і проблеми з репродуктивним здоров’ям(статеві дисфункції, хвороби, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД, небажана вагітність);

психологічні та поведінкові(алкоголізм та наркоманія, погіршення пізнавальних здібностей, злочинна, жорстока поведінка, депресія і тривога, затримка в розвитку, порушення харчування та сну, почуття сорому і вини, гіперактивність, погані взаємостосунки, погана успішність, низька самооцінка, посттравматичні стресові розлади, суїцидальна поведінка і аутоагресія);

Фізичні, поведінкові та емоційні наслідки насильства можуть бути різними, в залежності від рівня розвитку, на якому знаходилась дитина, коли відбулось насильство, його жорстокості, стосунків між кривдником і дитиною, терміну, протягом якого відбувалось насильство, та інших факторів в оточенні дитини.

Основні підстави для позбавлення батьківських прав:

Відмова батьків забрати дитину з пологового будинку і не виявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.

Ухилення від виконання матір’ю чи батьком своїх обов’язків по вихованню дитини. Мова йде про навмисне ухилення, коли особа повністю усвідомлює наслідки своєї поведінки.

Жорстоке поводження з дитиною.

Алкоголізм або наркоманія батьків.

Експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.

Засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.